ТОДІ, КОЛИ ЗЛОЧИН ВЧИНЯЄТЬСЯ ШЛЯХОМ КІЛЬКОХ ДІЙ, ЩО ПОСЛІДОВНО


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 

виконуються, або тоді, коли між початком і закінченням злочин-ного діяння можливий розрив у часі. Наприклад, при дачі посадо-вій особі хабара.

Із об'єктивної сторони замах на злочин також відрізняється від інших стадій вчинення злочину.

Розрізняють закінчений і незакінчений замах на злочин.

У теорії кримінального права та судовій практиці панує думка, що в основу такого поділу покладено суб'єктивні критерії.

Змістом суб'єктивного критерію є усвідомлення особою ступеня завершеності дій, що вчиняються. Замах на злочин вва-жається закінченим, коли винний, на його думку, вчинив усі необ-хідні діяння для доведения злочину до кінця, але з незалежних від нього причин злочин не буе закінчений.

Замах на злочин вважаетъся незакінченим, коли особа не змогла виконати всіх необхідних, на ЇЇ думку, дій, що входять до об'єктивної сторони злочину, що нею вчиняється, і змушена була припинити свої дії

Специфічними видами замаху на злочин вважаютъся: замах на непридатний об'єкт і замах непридатними засобами.

Поняття «непридатний об'єкт», як і його аналоги («не-реальний об'єкт» або «відсутній об'єкт»), є умовними.

Закінчений злочин

Поняття закінченого злочину є поняттям теоретичним. Воно грунтується на узагальненні ознак норм Особливої частини КК, де всі склади злочинів описані як закінчені злочини.

Закінчений злочин - це злочин, у складі якого наявні всі ознаки, передбачені відповідною статею Особливої частини кри-мінального закону.

Моментом закінчення злочину з матеріальним складом є момент фактичного настання передбачених у диспозиції злочин-них наслідків, моментом закінчення злочину з формальним складом - лише момент вчинення протизаконного діяння.

Злочин з формальним складом визнається з моменту вчинення самого діяння незалежно від настання суспільно небезпеч-них наслідків - наклеп, ст. 125 КК, вважається закінченим з моменту поширення зазнаки неправдивих вигадок, що ганьблять іншу особу, хоч би вони й не були відомі їй.

Деякі автори такі склади злочинів називають «усіченими», оскільки вони, на їх думку, не мають повного складу злочину. Створення усічених складів дає можливість запобігти пом'якшенню покарання за вчинене готування до злочину чи замах на нього і розглядати стадію готування як замах.

Добровільна відмова від вчинення злочину

Щоб запобігти підготовленому або розпочатому злочину чи відвернути його, закон стимулює особу до добровільного його полишення, гарантуючи повне звільнення від відповідальності чи зменшення її обсягу.

Добровільною відмовою від вчинення злочину визнається остаточне припинення з волі особи готування до злочину чи дій, які безпосередньо спрямовані на його вчинення, при усвідомлен-ні нею можливості довести злочин до кінця.

Ознаки добровільної відмови:

а) остаточна відмова від доведения злочину до кінця;

б) відмова від злочину з волі самої особи;

в) наявність в особи усвідомлення можливості довести зло-чин до кінця.

Добровільна відмова свідчить про повну або часткову втра-ту особою суспільної небезпечності. Це породжує три види альтернативных чи сукупних правових наслідків:

а)  особа повністю звільняється від кримінальної відпові-дальності за добровільно полишені готування до злочину чи замах на нього;

б) особа відповідає за самостійний закінчений злочин, утво-рений готуванням до добровільно полишеного злочину;

в) обсяг відповідальності зменшується, якщо добровільно полишений замах завдав шкоди іншому об'єкту, що охороняється законом, і це утворює склад іншого закінченого злочину.

Добровільна відмова від вчинення злочину - це добровільне та остаточне припинення розпочатої діяльності при усвідом-ленні наявної можливості її успішного завершения. Особа безу-мовно і назавжди полишає готування до злочину або замах на нього. Добровільність полягає у відмові від доведения злочину до кінця з власної волі, без фізичного та психічного примусу з боку іншої особи.

Добровольна відмова мае певні об'єктивні та суб'єктивні межі, що створюються дуже специфічними факторами.

Суб'єктивні межі добровільної відмови. Добровільна від-мова можлива лише при усвідомленні наявної можливості безпе-решкодного чи з подоланням певних перешкод доведения зло-чинно!' діяльності до кінця. Добровільною є відмова і при неусві-домленні особою наявності та нездоланності перешкоди.

Добровільна відмова можлива лише щодо злочину, який вчиняється з прямим умислом. Мотиви відмови можуть бути будь-якими: страх відповідальності, жалість щодо потерпілого, сором тощо.

Об'єктивні межі добровільної відмови від вчинення зло-чину визначаються, передусім, станом незавершеності злочину. Незавершеність властива лише тим злочинам, які можуть мати стадії готування або замаху, що залежить від конструкції складу певного злочину або особливостей способу його вчинення.

Звідси випливає, що особа, яка добровільно відмовилася від доведения злочину до кінця, не підлягає кримінальній відповіда-льності за вчинені нею готування до злочину чи дії, безпосеред-ньо спрямовані на вчинення злочину.

Діяння розкаяння в здійсненні злочину

Під діянням розкаяння слід розуміти такі дії особи, які свідчать про засудження нею вчиненого злочину і про прагнення згладити його наслідки.

Об'єктивною стороною, ознакою діяльного розкаяння є певна активна поведінка особи, а суб'єктивною ознакою - засудження винним своїх дій (тому ці дії і мають таку назву).

Діяльне розкаяння може проявится в різних видах:

а) відвернення шкідливих наслідків вчиненого злочину;

б) відшкодування втрати чи усунення заподіяної шкоди;

в) сприянні розкриттю злочину;

г) явці з повиною;

д) інших подібних діях, що пом'якшують наслідки вчиненого злочину і відповідальність за нього.

+1
загрузка...
Бібліотека для студента 9 из 10 на основе 24 оценок. 24 клиентских отзывов.
Книги Фінанси, Гуманітарія, Правовознавство